Відомий маріупольський краєзнавець Сергій Буров окреслив історію та головні особливості діяльності Реального училища у Маріуполі.
Є в Маріуполі примітний дореволюційної забудови триповерховий будинок. Його адреса - вулиця Миколаївська, № 7/17. Побудований він на початку ХХ століття. Історія цього триповерхового будинку досить добре вивчена. Відомо, що він належав пану Оксюзову. Чи то Харлампію, чи то Харитону Васильовичу. До наших днів дійшли лише перші три літери його імені – «Хар».
Читайте також: Розповідь Сергія Бурова про Маріупольський сквер
1907 року на будинок око поклав засновник реального училища Василь Іванович Гіацинтов. Людиною він був не простою. Він був гласним (депутатом) Маріупольської міської думи. Але не це головне. Головне, що тестем Василя Івановича був Олександр Антонович Гозадінов, який понад 25 років очолював Маріупольську земську управу, був найбільшим землевласником у повіті та, крім того, доводився родичем самому митрополиту Ігнатію. Читач здогадався - Василь Іванович узяв в оренду будівлю для реального училища.
Що таке реальне училище? Середній навчальний заклад, що відрізняється від класичної чоловічої гімназії тільки тим, що в його програмі не було стародавніх мов - грецької та латинської. Ця "дрібниця" не дозволяла реалістам вступати до університетів. Їм була пряма дорога в інститути цивільних інженерів, гірничі та технологічні. Якщо, звісно, було кому платити за навчання.
Відомі випускники маріупольського реального училища. Віктор Олександрович Синайський - видатний ленінградський скульптор і педагог. Костянтин Федорович Челпан - конструктор, керівник конструкторського колективу зі створення двигуна для танка Т-34 та інших бойових машин. Георгій Антонович Костоправ - румейський письменник, поет і драматург, засновник національної літератури греків Приазов'я.
Читайте також: Розповідь Сергія Бурова про архітектурний та культурний розвиток Маріуполя
Маріупольське реальне училище проіснувало до 1922 року, і було закрито через відсутність коштів на опалення. З вересня 1922 року в коридорах і класах будинку № 7/17 лунали не тільки голоси хлопчаків, а й дівчаток. Тепер це була 3-тя трудова школа. Вчили хлопців колишні викладачі реального училища і маріупольських гімназій. Серед випускників 3-ї школи був і Віктор Васильович Маєвський - журналіст-міжнародник і дипломат, автор книжок "Міцні люди", "На Британських островах", "Перший або п'ятий" та інших. Цю ж школу закінчив Іван Дем'янович Кузема, кандидат технічних наук, вчений-металург, який присвятив багато років розробці нових марок сталі для бронетехніки і суднобудування.
Йшли роки. У Маріуполі поступово було відновлено більшість будівель, спалених гітлерівцями, що відступали з 7 по 10 вересня 1943 року. І тільки на погорілці колишнього реального училища зияли порожні прорізи вікон. Лише на початку 60-х років минулого століття щойно утворений трест "Ждановжилстрой" відновив багатостраждальну будівлю. У ній розмістилося управління трестом. Однак на початку 90-х років житлове будівництво різко пішло на спад. І трест "Ждановжилстрой" наказав довго жити. Кімнати його стали посідати різні організації та установи. Поступово будівля занепала.
Читайте також: Як маріупольці раніше їздили на завод - розповідь Сергія Бурова
Але відносно недавно історична будівля була дбайливо відреставрована справжніми патріотами Маріуполя - сім'єю Сапарових. Їхній патріотизм виразився не в закликах і гаслах, а в конкретній справі та любові до міста, де вони живуть. Ба більше, вони подарували місту годинник із курантами, встановлений на фасаді колишнього реального училища.
Раніше публікували розповідь Сергія Бурова про аптеки та аптекарів Маріуполя.
Фото: з відкритих джерел
